Прев’ю Warlocks

Надихатися чужими роботами — не так уже й погано. Часто можна щось виправити, додати, або просто підгледіти собі цікаву штуку та розвинути її по-своєму. Хлопцям з краківської студії One More Level S. A. свого часу припав до душі високооктановий екшн-платформер Risk of Rain, і їм сяйнула думка: „А що якби зробити те ж саме, лишень про чарівників?“ Так почалася робота над Warlocks.

Ігри на Kickstarter переживають зараз не найкращі часи — найщедріші грошодавці не квапляться інвестувати гроші, доки не побачать обіцяних проектів, „відроджень класики“ вже на обрії нема, а зі справді цікавими проектами зараз геть туго. Тим показовішим на цьому тлі є успіх кампанії Warlocks — гра змогла перевиконати план у 25 000 доларів, а отже гравці таки побачили в ній проект, вартий уваги та грошей. Ну от і ми собі вирішили спробувати на зуба цю Warlocks.

Дива навігації

Хай би як це дивно не звучало, я зміг зіграти у Warlocks десь за півгодини після запуску прес-демки. Саме стільки часу пішло на те, аби розібратися з керуванням у головному меню. Парадокс у чому: гра впродовж усіх блукань різними меню адекватно реагує на зв’язку Enter-Esc, але для того, аби вибрати персонажа і розпочати нову гру, вам слід натиснути ІНШІ клавіші, яких не позначено ні на екрані, ні в ігрових документах. Навіть ґеймпад не допоміг — та ж халепа. По довідку довелося лізти аж на сайт розробників. Просто прекрасний початок знайомства, еге ж?

Думка „За таку навігацію слід руки програмістам відрубувати“ набула геть іншого значення, коли виявилося, що головний програміст студії, Макс Стшелєцкі, справді не має рук. А код пише ногами. Ось вам і приклад наполегливості, до того ж значно більшої, ніж потрібно було для запуску Warlocks.

Одноманітність, яка не набридає

Розробники описують Warlocks, як action-brawler, і жодним чином не лукавлять. Суть гри, якщо коротко: могутній герой має очистити світ від тінистих демонів, себто вирізає все живе на мапі. Витерпіли усі хвилі ворогів — будь ласка, проходьте в наступну зону. А наприкінці усіх зон окремого рівня гравців чекатиме жирнючий і здоровецький бос.

На перший погляд усе просто. Але те, що відбувається під час бою, викликає справжню симпатію до Warlocks.

Обравши собі персонажа (до них ми ще повернемося), ми потрапляємо на поле бою. Ліс це, болота, промзона чи руїни замку, схема завжди одна — точки появи ворогів обабіч мапи і чимало сходинок та платформ для нашого маневрування. А стрибати й ухилятися нам доведеться без упину, бо вороги нападають десятками, та й різновидів їм не бракує: є звичайні демони, темні лицарі зі щитами (вразливі лише зі спини), жуки-камікадзе (набридливі курвенята), агресивні їжаки, кажани та летючі очиська, здатні смалити лазерами на весь екран. І впоратися з усім цим чортовинням нам допоможуть наші прудкі пальці та вміння обраного героя.

Кожен герой має чотири активних здібності (на клавішах Z,X,C,V — сумнівна зручність, зважаючи на постійне їх натискання), три з яких є цілком однотипними: ривок (завдає шкоди і допомагає швидко змінювати позицію), захисне закляття та нюк, яким ви будете настрілювати, невпинно довбучи по кнопці. Останнє, ультимативне вміння, у кожного персонажа своє — воно або завдає значної шкоди по всій мапі, або створює вбивчу комбінацію з іншим умінням, або цілковито змінює можливості персонажа.

Кожне вміння можна прокачати до чотирьох разів, а для цього необхідно просто вбивати ворогів (бо це ж єдине, що можна тут робити).

Гатити навмання по клавішах — марна справа. На перших порах це, звісно, дозволить не здихати, однак з кожною новою хвилею демонів, з кожною новою зоною вам слід щоразу більше думати. Думати швидко. Куди стрибнути, чим пальнути, кого вбити першого. І попри чітке розуміння, що  гра більше не запропонує вам нічого, лупцювати демонів весело від першої до останньої миті в грі.

Кишені, повні мотлоху

За вбивство монстряків ви отримуєте не лише досвід. З ворогів також вивалюються монетки (епоха ринкових відносин, навіть демони при грошиках), цілющі зілля, або ж спорядження. Чобітки, головний убір, обладунок і два види зброї — ось що може носити на собі наш персонаж. Та як це часто буває з процедурно-генерованими предметами, щось цікаве й корисне випадає украй рідко.  Інвентар буде вщент забитий різним мотлохом. Навіть крамар, який інколи з’являється після зачищення зони, рідко може потішити чимось вартісним.

Зізнатися, система спорядження у Warlocks має геть мізерну роль. Тож замість генерованого непотребу краще було би зробити кілька десятків унікальних предметів з різними приємнощами. І око тішить, і радості більше, коли щось новеньке випаде.

Хто кого, де і як?

Досі невідомо, як підуть справи зі сюжетом у грі. Згоден, для проекту з голою ігроладною механікою і банального мотиву „Йди і знищ джерело демонічної зарази“ буде цілком достатньо. Та все ж хотілося би чогось більшого.

Щодо персонажів, то їх обіцяють зробити доволі харизматичними та подарувати кожному власну передісторію і повне озвучення. У прес-демо лише троє з шести доступних персонажів могли потішити репліками, та вже і цього було достатньо, аби зрозуміти, що за належних зусиль  на цій основі можна викрутити непогану історію.

Навіть якщо поглянути на зовнішність вже відомих персонажів, то однотипності не знайдете. Райнер — такий собі „сит“ (на одному з екранів гри так і було сказано — Дарт Райнер) у червоному. Джек — нахабний шпанюк у кумедній шапці та з ручним феніксом. Аня — морозяна чарівниця в хутряній шапці. Хіра — кошерна шаманка, яка може як зцілювати, так і проклинати. Ліссі — дівчинка зі здоровецьким ручним роботом, а Кристіан — такий собі янгол у стилі Warhammer 40k. Ще чотирьох персонажів буде змога відкрити у ході гри.

Серед стартової шістки найкомфортніше грати було „ситом“ Райнером і піромантом Джейком (котрий викликав у мене приємний шок, якось наспівавши посеред бою «I’m feeling hot-hot-hot» та «C’mon, baby, light my fire»). Інші чотири персонажі виявилися заповільними для тутешнього темпу. Але їхню недолугість в самітній грі може компенсувати мультиплеєр.

„Грифон“ і всі-всі-всі

Багатокористувацький режим Warlocks підтримує до чотирьох гравців та існує у двох варіаціях — кооперативному проходженні кампанії та змагальному мультиплеєрі.

Наразі кооп не регулює складність та кількість ворогів, а отже спільне проходження суттєво полегшує гру, та ще й цінні предмети випадають одразу для кожного гравця. Що не скасовує того факту, що вкупі з друзями грати веселіше, а на екрані відбувається вар’ятство всіх кольорів веселки.

Аналогічна феєрія відбувається під час протистояння  з товаришами. І знову ж, якщо бездумно гатити по кнопках, то такий мультиплеєр обридне надзвичайно швидко. Але якщо діяти продумано і вигадливо, то залипнути за тутешніми баталіями можна годинами.

Так, це знову багатьом остогидлий піксель-арт, однак тут вистачає деталізації та стилю. Та якщо зважити на швидкість гри, то повірте — звертати увагу на графіку буде просто ніколи. Є, очі не мозолить, на тому й вистачить.

А от звукове тло гри хочеться хвалити. Уже почуті композиції справді крутецькі: така собі добірна мішанина електроніки, скреготливих гітар, оркестрової музики і навіть фольгових мотивів.  Титульну композицію  гри (вона ж звучала у першому трейлері), яка звучить на всіх локаціях Замкових руїн можна слухати годинами, настільки доладна вона. Якщо й решта композицій гри не відставатимуть від вже почутих, то розробникам слід замислитися над розміщенням музичних файлів окремою папкою в грі.

Уже в листопаді Warlocks з’явиться у дочасному доступі Steam, а повноцінного релізу слід уже чекати наступного року. Навряд чи гра зазнає вже якихось кардинальних змін, та їй цього і не треба — варто лише вміло відшліфувати вже напрацьоване, доозвучити персонажів, змайструвати доладну історію та вбудувати ачівки. От серйозно, без ачівок гра ризикує стати відверто одноразовим задоволенням. Така вже специфіка її механіки, замало стимулів для прогресування гравця.

Та хай там як, Warlocks  упевнено може стати хорошою розвагою для невеличкої компанії після важкого робочого дня. Принаймні, до виходу  Magicka 2.